А коли ж і як воно починалося — столичне місто острова Тайвань?
Перші китайські переселенці з'явилися на території майбутнього Тайбея, на зеленій рівнині, оточеній з усіх боків горами, у XV столітті. Дві сотні років їм довелося співіснувати з європейськими колонізаторами, які будували укріплені форти, висаджували військові гарнізони, але так і не підкорили Формозу.
У 1709 році Чен із Квакзу звернувся до імператорського дому з вимогою,щоб передали йому в оренду землі, на яких розташований нинішній Тайбей. Тут були сприятливі умови розвитку міста: близький вихід до моря, зручні майданчики для кам'яної забудови, тут же, під рукою, у близьких горах, деревина для китайських осель.
Тайбей поступово набував обрисів міста і на середину ХІХ століття сформувався як жвавий ремісничий і торговий центр. У ІВ75 ропі місто навіть обнесли укріпленими стінами. У 1887 році Тайвань офіційно проголосили провінцією Китаю, а Тайбей — столицею провінції. Розвиток міста прискорився, проте поразка у китайсько- японській війні 1895 року і передача Тайваню під управління Японії змінили китайський характер містобудування. Японці на свій лад переінакшили міські комутнікації, наставили цілі вулиці будинків-коробок з бетону, розібрати міські стіни. Японська окупапія Тайваню закінчишся в 1945 році, і Тайбей знову став столицею провінції.
За піввіку Тайбей разом із країною пройшов великий і складний шлях економічних та соціальних перетворень і сьогодні став сучасним хіїстом, визнаним політичним і культурним центром Тайваню. В усіх сферах життя столиця динамічно розвивається в демократичному напрямі. У 1994 році мер Тайбея був уперше обраний прямим голосуванням. Сьогодні Тайбей сам творить свою історію, свій спосіб життя, його пульс б'ється повнокровно, його вуличний ритм захоплює вас і несе людською течією.
І раптом ви зачудовано зупиняєтесь: вечірню синяву неба розписав вогнями яскравий феєрверк. Звідки завітають і зависають гірляндами у небі святкові ракети? Погляньте, за сотню кроків від вас, у невеликому храмі, проходить «мяохуей» — ритуальне свято. На столах — щедрі дари богам і духам, на червоних ліхтарях ієрогліфи:
«Дай дощу, Боже!» Ось чим викликаний святковий ритуал у цю виснажливу багатоденну спеку.
У традиційний ритуальний ритм сьогодні вривається справжня інформаційна лихоманка. Насамперед телефонна. Наші гіди не випускали з рук мобільних телефонів, яких у Тайбеї нараховується 280 тисяч, один у кожного десятого тайбейця. Немає у вас мобільного телефона — не проблема, на кожному кроці таксофони, їх у місті 16 тисяч — один на кожних 200 городян.
Що ж, можна сказати, що Тайбей — місто інформаційного простору, але ж, подивіться, водночас і місто архітектурних фантазій.
Источник ремонт фотоаппаратов canon.
Спонсор статьи: загранпаспорт, курсы английского.